Як зупинити булінгу дитячому садку:
поради для батьків

​

Булінг (англ. Bullying) -агресивне переслідування,цькування, залякування тощо) починають проявлятися удитячих колективах дітей старшого дошкільного віку танабирає свого піку в підлітковому віці та в старшій школі. Булінг може викликати в дітей сильний стрес, страх і тривогу. До того ж така поведінка впливає не тільки на «жертв».

Більшість людей вважають, що фізична агресія й соціальне насилля, характерні для булінгу (англ. bullying - агресивне переслідування, цькування, залякування тощо), починають проявлятися приблизно з кінця початкової школи і продовжуються протягом усього періоду середньої школи. Але, хочете вірте, хочете - ні,
булінг серед дітей дошкільного віку розповсюджений набагато більше, ніж ви можете припустити. Оскільки така поведінка асоціюється, як правило, з дорослими дітьми, вона часто упускається з очей у ранньому віці, коли досить важко відрізнити абсолютно нормальні соціальні експерименти й булінг на ранніх стадіях формування. Загалом, певний ступінь ситуативних ударів рукою, щипання й ін. у дітей дошкільного віку "вважається" нормальним і може бути проявом самоствердження.

Однак, якщо дітям подобається спостерігати, як іншій людині погано, вони можуть свідомо й систематично знаходити способи, щоби завдати шкоди своїм «жертвам», навіть до того, що стануть насміхатись над ними, коли роблять свій поганий учинок.

Булінг може викликати в дітей сильний стрес, страх і тривогу. До того ж така поведінка впливає не тільки на «жертв». Результати дослідження показують, що ті, хто в дитинстві був 1 хуліганом, у майбутньому частіше, ніж інші, вживають наркотики та алкоголь, ображають своїх друзів, зв’язуються зі злочинністю й мають проблеми у взаємостосунках з однолітками.
Ваша маленька дитина, яка вже адаптувалась до дитячого садка, стала відмовлятись ходити в дошкільний заклад?

​

     Батькам необхідно звернути увагу на це, особливо якщо збігається

декілька факторів в поведінці дитини, а саме:

-дитині раптом страшно йти в дитячий садок;

-вона скаржиться на головні болі або болі в животі без будь-якої

причини;

-чіпляється за вас і проявляє плаксивість;

-приходить додому із травмами, які не може пояснити;

- залишається на самоті або впадає у стан депресії;

- розповідає про якусь дитину, яка робить їй всілякі пакості;

- має труднощі з концентрацією уваги;

- уникає зорового контакту, коли ви питаєте її про дитячий садок

​

    Чому діти стають жертвами булінгу?

Психологи визначають декілька основних причин: · Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність. · Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти – нещасна, хвора, росте без батька…Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі. · Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

 

    Що робити батькам

– У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною. – Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити. – Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто. – Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними. – Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись. – Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо). – Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або

принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та

“піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

– Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині,

вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант.

Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

– Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують

негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

– Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на

ситуацію булінгу. – Обговоріть, до кого по допомогу дитина

може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів,

адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

– Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію

булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога. – Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками. – Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку. Як допомогти дитині-агресору. – Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо: – Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “він заслуговує на це”. – Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях. – Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як “хлопчики завжди будуть хлопчиками” або “глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки- просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства”. – Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести. – Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників. – Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. – Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію. – Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. – Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини. 

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​